А Михайло мені сказав, що ви збираєтесь їхати, аж туди де зовсім немає лісів (М. Стельмах). 2. З невеселою радістю, що пробивалася крізь усі тривог,и я вискочив на весняну вулицю, де кожна калюжка тримала собі клапоть сонця (М. Стельмах). 3. Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко). 4. Дід Терентій щоразу над новою худобинкою мудрує, щоб звеселити нею і людей, і своїх онуків, хоча сам уже й розлучився з радістю (М. Стельмах). 5. Назбираю цвіту аж на цілий срібний карбованець, бо дуже люблю, коли є багато зошитів (М. Стельмах). 6. І бійці відразу помітили, що літо вже минуло, що вже настала осінь з нескінченними мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (О. Гончар). 7. У Єгора і тепер зберігається рушник, який подарувала мати, щоб не забував рідної домівки (М. Стельмах)