- Здоров! - з порогу крикнув Федько.
- І тобі привіт, Федю! - відгукнувся іменинник.
- Це...саме..З Днем Народження!
- Дякую друже!
- Та ось я хочу тобі подарувати дивовижний подарунок! ой, зачекай, він десь був, зараз...хвилинку ... - почав нишпорити по кишеням Федя.
Іван девився на хлопця великими очима, сподіваючись, що той зараз йому подарує, що не звичайне, дійсно дивовижне! Але у відповідь отримав лиш :
- Іване, ти цей, ну не знаю, як це сказати...
- Що ж ти там таке приготував? Ти мене дуже заінтригував!
- Розумієшь, Іване, я забув твід подарунок вдома..
Іван опустив очі, та промовив:
- Та нічого...
- Іванку, та не засмучуйся ти так! Все ж добре,в тебе свято, а ти сумний.. - але після цих слів хлопець насправді зрозумів, що поступив не гарно.. - Ой, слухай, в мене є ідеальна ідея, я зараз прибіжу! - скуспавшись сходами кричав Федір.
В очікуванні іменинник просидів майде двадцять хвилин, та ось, відкривши двері він побачив всіх своїх друзів, з великою кількістю кульок та подарунків. Для нього це був найкращій день народження у світі!