Враження дуже дивне, неоднозначне, можна сказати, подвійне. Це оповідання не можна прочитати один раз, бо одразу моло що зрозумієш. Я читала його тричі. І тільки потім зрозуміла, що це - маленький шедевр літератури.
Цей безіменнийхлопечь, майже хлопчик викликає нестерпне відчуття жалю. Він ще нічного не бачив у житті, окрім хіба що свого містечка, своєї школи, а уже спаплюжений, знищений жахливою війною. Враження особистої присутності і споглядання подій, що відбуваються у школі-шпиталі. Враження спустошеності і безнадії. І палке переконання в тому, що війна - злочин проти людства.