П.Тичина був мистецьки обдарованою людиною(співав,малював),тому у його віршах багато музики,кольорів.Звуки весни він порівнює зі звуками арфи.Весна уявляється йому то ніжною дівчиною закосиченою,то боєм нового,що відроджується,й старого відживаючого,то сміхом і плачем <<перламутровим>>.Оргінальність мислення поета,його уяви підкреслюється авторськими неологізмами(<<самодзвонними>>,<<ніжнотонними>>),особливими світлими тонами й оптимістичними ритмами.