Юність Жуля Верна промайнула в 40-і роки XIX ст. Це був непростий час для багатьох країн Європи — час буржуазних і буржуазнодемократичних революцій. Вибухнула революція і у Франції. Буржуазія, скориставшись із перемоги народу, зробила спробу відібрати у трудящих завойовані ними права. Паризькі робітники підняли повстання, але урядові війська потопили його в морі крові. Луї Наполеон, душитель республіки, у грудні 1851 року назвав себе “Імператором французів Наполеоном III”.Молодий Верн, начитавшись творів утопістів — Сен Сімона, Фур’є, Каабе — мріяв про державу, засновану на принципах свободи, рівності та братерства. Але Жуль Верн так і не став політичним діячем. Своє справжнє покликання він відчув у 1864′ році, коли написав свій перший роман “П’ять тижнів на повітряній кулі”.Цей твір надрукував відомий на той час паризький видавець П’єрЖуль Етцель. Він повірив у талант автора, і почав публікувати його твори. Твір “П’ять тижнів на повітряній кулі” став початком величезної серії науковофантастичних романів “Незвичайні подорожі”, куди увійшли 63 книги. З видавцем була укладена угода, за якою Верн мав писати щороку по два романи.
В останні роки життя у Верна виникли проблеми зі слухом, він майже втратив зір, але всеодно продовжував писати. Його романи виходили ще п’ять років після його смерті до 1910 року, як було домовлено, двічі нарік.Вже казали, що легенди оточували його завжди, але він їх не заперечував, тільки посміхався. Скромний, утаемничиний, не любив говорити про себе. Іноді вказував на карту, що висіла в його кабінеті “Я вдовольняюсь ось цим. Йду слідами своїх героїв. Від справжніх мандрів мені завжди доводилося відмовлятися “.Ще в XIX ст. наші земляки мали змогу познайомитися з творами Жуля Верна завдяки першим перекладам його творів із французької мови, які зробила українська письменниця Марко Вовчок (показує портрет); росіянка за походженням, вона невтомно працювала на благо української культури. Біографія письменниці багата на події, поїздки, зустрічі та спілкування з найвидатнішими людьми епохи. Вона товаришувала з письменником Іваном Тургенєвим, композитором Олександром Бородіним, вченимфізіологом Іваном Сєченовим, вченимхіміком Дмитром Менделєєвим, співачкою Поліною Віардо. Марія Олександрівна з 1867 року завідувала постійним відділом зарубіжної літератури в журналі “Отечественные записки”, де публікувалися її переклади та огляди творів іноземних авторів. Жуль Берн зустрівся з цією чарівною жінкою в Парижі і висловив бажання, щоб перекладала його твори саме вона: письменник цілком довіряв їй, такій розумній, освіченій, інтелігентній жінці, яка тонко відчувала французьку мову й досконало нею володіла. Українська письменниця переклала понад 20 творів Жуля Верна.