Ось я перехиляюся через цямрини,що пахнуть вогким деревом ,пильно вдивляюся вниз ,а з самісінької глибини колодязя ,з його немислимо глибокого дна ,так само проглядається моє дитинство й ми дивимось одне одному в очі ,мовчимо ,ніби у своєму мовчанні теж хочемо зрозуміти якусь загадку, проникнути в таємницю.