Долетiла осiнь iдо Лаври!Стало синiм та незрадливим таке колись блакитне небо.Прозора днiпровська вода наче дзеркало вiдбивае небесний настрiй.
А дерева? Цi прагнуть зардiтись наче куполи церковнi,виграють осiннiми, гарячими барвамита все голоснiше та голоснiше шепочуться.
Тiльки велич священноi архiтектури,здаеться не пiдвласна порам року,мовляв,нехай вони до неi пiдлаштовуються,пестять,прикрашають.
I така прекрасна,рожево-блакитна,таемнича,вабляча даличiнь на горизонтi,що хочеться вiдштовхнутись,полетiти та зазирнути крадучись по той бiк Землi.
Цiкаво,а там теж осiнь?