Одного разу сталося велика біда- пересварилися усі слова в реченнях. ніхто не хотів стояти поруч один з одним, Всі слова розбігалися в різні боки.Зовсім так , як учні в школі коли посваряться- то б"ються, то сидять по різних закутках. Матуся Мова вже й не знала, що їй робити зі своїми неслухняними дітьми- словами Як же їх помирити? Як примусити правильно стати в реченнях? Адже при такому безладі в реченнях і мови немає.багато часу пройшло чи мало, того нам не відомо, але рішення знайшлося. Згадала матінка Мова про найменших своїх діток- вони навіть членами речення не були.Це слова і, а, й, чи, але, бо, щоб,та, ніби.Сказала тоді Мова такі слова:" Ви найменші у мене, та завдання я вам дам важливе- ви поєднаєте слова у реченнях, щоб зміст їх був людям зрозумілий, а за це назову я вас СПОЛУЧНИКАМИ."Від того часу й з"явилися сполучники в нашій мові, що поєднують однорідні члени речення.