ЮРКО«Він
радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на
матір, а подався сам до річки, щоб порибалити» «... Юркові хотілося не йти, а
бігти, не мовчати, а співати» • «Він демонстративно відвернувся, не бажаючи
вступати з нею ні в які розмови... Спочатку Юркові подобалась її увага, але
скоро та увага стала йому надокучати й заважати» • «Це я набрехав, щоб
побачити, чи ти розумна... » • «Знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи
не схвилював Юрка» • «Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме
своїм товаришам, як вони заздритимуть. Він ішов і пританцьовував» • «Про себе
Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з
нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася» • «Після
того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали
його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними
знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що
дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не
почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота». • «А поки їхав у
машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І,
переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла б...» 3.1.2.
Орієнтовний планхарактеристики образу Юрка. 1) Юрко — міський
хлопець. 2) Риси характеру героя: а) брехливий і жорстокий; б) грубий у
ставленні до Тосі; В) байдужий до страждань качки-матері та її дітей; г)
хвалькуватий та підступний. 3) Юрко — уособлення людської жорстокості. ТОСЯ
«Вона,
відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була
не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він...» •
«А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе
ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби
зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились». • «Вона з
першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його
товаристві, не спускала з нього очей». • «Випусти... бо вони повмирають без
води». • «У її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли
вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати». • «Вона хотіла податися разом
із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало
бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло
його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його
розповідей». • «Спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як
сонячне проміння падає на землю… Потім з кленового полінця робила свистка, але
всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж
зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла в їхньому подвір’ї, хотіла
підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не
бажала повідати своїх думок».