Порівняльна характеристика Червоного та Чорного морів
Відмінності в рельєфі дна і берегів Червоного та Чорного морів
У будові рельєфу дна Чорного моря виділяються: шельф, материковий
схил і глибоководна улоговина. Шельф завглибшки 110--160 м досягає найбільшої
ширини (понад 200 км) в північно-західній частині моря; у решті районів глибина
його звичайно менше 110 м, ширина від 10--15 км до 2,5 км (біля берегів
Туреччини). Материковий схил сильно розчленований підводними долинами і
каньйонами; середні його ухили 5-8°; у північно-західній частині і у
Керченської протоки 1-3°. Крутизна окремих ділянок досягає 20--30°. Між Синопом
і Самсуном майже паралельно берегу протягується система підводних хребтів
завдовжки більше 150 км. Дно улоговини -- плоска акумулятивна рівнина, глибини
якої поступово збільшуються до центру до 2000 м і більш (максимальна глибина
моря 2211 м). Дно включає різнорідні і різновікові в геологічному відношенні
частини. Б. ч. западини Чорне море розташоване в межах Альпійської геосинклінальної
(складчастої) області.
Земна кора під улоговиною складається з двох шарів -- осадового і
«базальтового», потужність осадового шару 10-16 км, причому верхня його частина
(не менше 3-4 км) залягає практично горизонтально. Потужність земної кори в
центральних частинах улоговини складає 22-25 км, по периферії, де над
«базальтовим» з'являється гранітний шар, - 30-35 км. Північно-західна шельфова
частина Чорного моря охоплює південний край Східноєвропейської платформи і
епіпалеозойську Скіфську платформу. Утворення западини пов'язують або з
процесами «океанізації» материкової земної кори, або з реліктовою природою
западини як залишкового басейну стародавнього океану Тетіс. Контури сучасної
западини намітилися в олігоцені, коли підняття в Азії поступово відособляли її
і Каспійське море від океану. У верхньому міоцені Чорне море входило в ланцюг
опріснених морів-озер (Басейн, сармата). Після короткочасного зв'язку з
Середземним морем в меотісі утворилося опріснене Понтичне озеро. В кінці понта
Чорне море роз'єдналося з Каспійським морем. Протягом середнього і верхнього
пліоцену це було, ймовірно, опріснене проточне озеро. У середині плейстоцена на
короткий час Чорне море двічі з'єднувалося з Середземним морем і мало солоніші
води. Під час останнього заледеніння утворилося сильно опріснене
Новоевксинськоє озеро-море, яке 6-7 тис. років тому з'єдналося з Середземним
морем через протоки, давши початок сучасному Чорному морю. Тектонічна
активність виявляється в землетрусах, епіцентри яких розташовані по краях западини
і в прилеглих районах [5].
Стосовно Червоного моря узбережжя більшою частиною низькі, на
півночі прилягають до пустель, в південній частині західний берег примикає до
гористої Абіссінії. Безліч коралових рифів, розсіяних по всьому узбережжю,
особливо на Аравійському, і ще місцями тягнуться на велику відстань від берега,
складають відмінну рису побережжя Червоного моря.
По центру моря проходить вузький жолоб - риф, з глибинами,
1000-1500 м, що перевищують, причому на півночі цей жолоб розпадається на серію
западин, заповнених розсолами, що розрізняються по температурі і солоності. До
теперішнього часу в найглибших районах виявлено 20 таких западин.
Температура розсолу знаходиться в межах 30-60 градусів і
підвищується на 0,3-0,7 градусів в рік. Це означає, що западини підігріваються
знизу внутрішнім теплом Землі. Розсоли не зливаються з навколишньою водою, а
чітко відрізняються від неї і виглядають як мулистий грунт, покритий брижами,
або як туман, що клубочиться. Хімічні аналізи показали, що вміст в розсолах
багатьох металів, у тому числі і дорогоцінних, в сотні і тисячі разів вище, ніж
в звичайній морській воді