Кожен народ має свого генія, який уславив ім’я цього народу на віки: для англійців — це Шекспір, для німців — Гете, для росіян — Пушкін. Для українців такою людиною є Тарас Григорович Шевченко, справжній син свого народу, вірність якому він проніс через все своє життя.Геніальність великого Кобзаря є незаперечною: він був обдарованим художником, поетом, прозаїком і драматургом, а крім цього, громадським діячем. Лише частини такого таланту вистачило б, щоб стати непересічною, помітною особистістю, але він не зупинився на чомусь одному, розвивав усі свої здібності. Хоча, звичайно, головним для нього було слово, яке стало зброєю, за допомогою якої поет намагався захистити нещасних і збудити народ.Надзвичайно важливою, я гадаю, для кожної людини є пам’ять про своє коріння, про те, хто ми і від кого пішли. Особливо це стосується людей, які досягли в чомусь успіху і життя яких різко змінилося через це. Багато з них забувають минуле і відвертаються від свого народу. Та не таким був Тарас Григорович. Він не тільки не відкинув свого минулого, а й приніс в жертву майбутній успіх талановитого художника заради можливості стати на захист свого народу. Це був справжній подвиг, якщо зважати на те, що жив поет у часи жорстокої реакції. Він дійсно був людиною виняткової волі, бо жодного разу не зрадив своїх переконань, і підтвердженням цьому є його твори.
Та не тільки за свій народ вболівав Шевченко — всі знедолені народи викликали в нього щире співчуття, і він ставав на їхній захист. Гостро засудив поет окупацію Кавказу Російською імперією, згадав знедолених чехів у поемі «Єретик». Багато хто звинувачував Шевченка у нелюбові до поляків та росіян, але якби вони уважніше прочитали його твори, то зрозуміли б, що гнів поета викликали усі загарбники незалежно від їхньої національності. Він бачив, що польський народ також опинився під владою інших країн і зовсім не радів з цього приводу. Навпаки, Тарас Григорович мріяв, що між народами будуть добросусідські відношення і кожен з них житиме у своїй вільній країні.Ім’я Шевченка відоме не лише українцям, геній цієї людини вже давно вийшов за межі нашої країни. Його твори перекладені на багато мов світу, а в сусідніх країнах вірші Тараса Григоровича вивчають в школах на уроках світової літератури. Пісні, написані на його твори, давно вже стали народними — і чи не є це найбільшим свідченням визнання його таланту.Так, Шевченко — дійсно геній світового масштабу, і ми не повинні про це забувати, а робити все, щоб з його творчістю познайомилося якомога більше людей.