В кінці IV століття після поділу Римської імперії і перенесенняімператором Костянтином своїй резиденції в грецьку Візантію провідна рольу політичному, економічному та суспільному житті переходить в східнучастину. З цього часу починається епоха візантійської держави, центромякого стала його нова столиця - Константинополь. Історія архітектури
Візантії ділиться на три періоди: ранній-візантійський (V-VIII ст.), Середньо -візантійський (VIII-XIII ст.) і позд-невізантійскій (XIII-XV ст.). Часомвищого розквіту був перший період, особливо час царювання Юстиніана
(20-60 рр.. VI ст.), Коли Візантія перетворилася на могутню державу,скорила крім Греції і Малої Азії народи Передньої Азії, південного
Середземномор'я, Італії та Адріатики.Продовжуючи античні традиції, Візантія успадкувала також культурнідосягнення завойованих народів. Глибокий синтез античних і східнихелементів складає характерну рису візантійської культури.Панування християнської ідеології позначилося на розвитку домінуючихтипів монументального кам'яного будівництва. Пошуки композиції церкви ввідповідно до призначення будівлі поєднувалися із завданням утвердженняімператорського могутності. Це зумовило відоме єдність пошуків івідносну спільність розвитку типів культових будівель, незважаючи нарегіональні відмінності, в яких виявлялися особливості і традиціїокремих народів.Найважливішим внеском Візантії в історію світового зодчества єрозвиток купольних композицій храмів, що виразилося в появі нових типівструктур - купольної базиліки, центричної церкви з куполом на восьмиопорах і хрестово-купольної системи. Розвиток перших двох типів падає наранньовізантійський період. Хрестово-купольна система храмів отрималашироке поширення в період середньо-візантійської архітектури.До візантійської епохи відноситься і складання монастирів як особливого типуархітектурних комплексів. Найбільш своєрідні заміські монастирі, звичайнощо представляють собою обнесені стінами укріплені пункти, усередині якихкрім житлових і господарських споруд ченців споруджувалася обширнатрапезна і домінуюче будівля - церква. Будинки й фортечні споруди,розташовуючись найчастіше на високому місці асиметрично, представлялисобою гармонійно узгоджені просторові композиції - ансамблі.