Вітер накличе щедротної зливи
Яка із гілля пообтрушує цвіт
Моє відгукнеться кохання щасливе
І випурхне із-під зарошених віт.
Приспів:
А білі черемхи мов долі дівочі
Стоять серед гаю в обіймах весни
Над ними блакитність і зоряні ночі
І мрії казкові забілені в сни.
Білі черемхи ранкові сувої
Роси вишиванка на тім полотні
Що мати наткала із пряжі нової
Й пошила сорочку на щастя мені
Де б не був, в якім краю -
Маю доленьку свою.
Солов'їв плекав для неї
В молодім гаю.
Доле, доленько моя,
Осідлай мені коня,
Я до милої поїду |
Через гори навмання. | (2)
Чорні вуса підкручу,
Буйний вітер приручу,
Через гори, через доли
Вільним птахом полечу.
Доле, доленько моя,
Осідлай мені коня,
Я до милої поїду |
Без дороги навмання. | (2)
Де б не був, в якім краю -
Маю зіроньку свою.
Солов'їв плекав для неї
В молодім гаю.
Доле, доленько моя,
Осідлай мені коня,
Я до милої поїду |
Через гори навмання.
П'є моє коріння сік землі,
День лежить на білому крилі,
Подих вітру схилює жита,
Пролітають стомлені літа...
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.
З нами линуть у добрі і у журбі
Материнські очі голубі.
Чарівлива пісня живить нас
І сумління сповідає час.
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.
Є в моїх садах мале село,
Є криниця, чисте джерело,
А коли вертаюсь я з доріг,
Я цілую батьківський поріг.
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.