1) Рослини й тварини володіють відчуттям часу. Кожна з них, підкорячись ритмові біологічного годинника, прокидається в певний час. Соловейко і жайворонок-юла прокидаються близько другої години ночі. На початку третьої години - перепілка, польовий жайворонок, зозуля, іволга, кропив'янка, горихвістка. О четвертій годині вилітають "на роботу" шпаки, трясогрузки. Близько шостої залишають свої гнізда горобці. Ось такий "живий" годинник існує у природі.
2)У Бабиному Яру в Києві, у тому місці, де під час війни починався протитанковий рів, тепер височіє великий дубовий хрест. Він поставлений 21 лютого 1992 року. 55 літ тому тут фашисти розстріляли українську письменницю Олену Телігу. Розстріляли разом з іншими патріотами, які служили Україні та її визволенню. Вона була згустком енергії, невичерпного оптимізму, романтичного максималізму і сприймання життя в усіх його проявах. їй судилося спалахнути яскравою зіркою і згаснути в апогеї апокаліпсису тих часів. Відсвіт від тієї зірки йде до нас і понині. Біля Олениного хреста завжди живі квіти...Олена Теліга мала коротке, наповнене активною патріотичною діяльністю життя. Творчий спадок її сягає 36 віднайдених на сьогодні поезій, близько двадцяти публіцистичних і літературознавчих статей, які друкувалися лише в газетах та журналах. Тільки по смерті стараннями друзів за кордоном вийшли збірки «Душа на сторожі» (1946), «Прапори духу» (1947). Поезія Олени Телігй — то світлий, радісний, оптимістичний світ емоцій, почуттів, глибоких душевних переконань. У ньому, безперечно, важливе місце займає палка любов до України. Але, як усяке справжнє почуття, висловлене воно з класичною елегантністю.Відкривати Олену Телігу, доростати до сили її духу, насолоджуватися її словом — то буде найсвітліша пам'ять про неї. А людина живе стільки, скільки про неї пам'ятають.