Я – справжній патріот! Я пишаюсь тим, що ти, Україно, моя рідна
земля, моя ненька. Ти виростила і виплекала мене, як матір. Щодня,
щохвилини вносиш в мою душу свої звичаї, традиції, культуру – своє
багатство. Нема ніде полів щедріших, лісів густіших, річок прозоріших,
повітря чистішого та неба синішого! Ти – велика, сильна, та могутня
країна, що доводиш уже упродовж тисячоліть: від Запорізької Січі до
сьогодення. Що там, уже більше десятиліття ти по праву звешся Державою,
так-так, саме державою з великої літери. І я обіцяю, що роблю і буду
робити все можливе, для того щоб ти, щонайменше, через століття стала
наддержавою!
Сьогодні я звичайна школярка. В моїх силах лише малі звершення на шляху
до твого піднесення але, як ми всі знаємо: велике починається з малого.
Моє мале почалося з того, що декілька років тому на найвідомішому
відеохостинзі в Інтернеті я побачила відео з назвою на англійській
мові “ Яка вона Україна? ”. Як виявилось пізніше, це була вирізка з
однієї британської документальної телепередачі. Ця відеоробота мене
просто шокувала! Режисери, як навмисне, відзняли всі твої місця, якими,
так би мовити, не можна пишатись. Але ж немає ідеалу! І я впевнена, що і
у Великій Британії, і в Америці, взагалі, у всіх, навіть
найрозвинутіших, державах є свої злачні місця. Так чому ж не показати
іноземному глядачеві твої золоті поля в пшеничному колоссі, глибокі води
Дніпра, червону калину на красивій вишиванці чи просто “ Кобзаря ”,
автор якого, твоя гордість, Тарас Шевченко, відомий у всьому світі. На
жаль, за кордоном про тебе склалася хибна думка і я поставила перед
собою ціль: довести всім, що ти – найкраща!
Зараз я голова волонтерського загону в моїй школі. Ми проводимо різні
агітаційні заходи, закликаючи охороняти та берегти навколишнє
середовище, приймаємо участь у благодійних акціях чи просто допомагаємо
самотнім людям похилого віку. І я закликаю робити це кожного! В
майбутньому я хочу стати великим політиком, щоб робити все можливе і
неможливе для твого подальшого розквіту, моя рідна земле!
Мої друзі мене запитують:” Тобі це дійсно потрібно?” “Звісно! Це
потрібно не тільки мені, це потрібно кожному з нас!”- відповідаю я без
крапельки сумніву.
Я закликаю всіх прославляти та возвеличувати тебе, плекати та
піклуватись про тебе. А найголовніше – обрати вільний шлях в своєму
житті, нести та творити тільки добро, адже одну гілочку легко зламати, а
жмуток єдності не зламає ніхто. Тому що майбутнє всіх нас – твоє
майбутнє!
Обіцяю тобі, моя Батьківщино, що ми всі об’єднаємо свої сили,
зробивши тебе ще більш могутньою державою. І через п’ятдесят років до
тебе їхатимуть з усіх куточків планети як в культурний, економічний та
географічний центр світу, потім з гордістю промовляючи: ”Я був в
Україні!”
З любов’ю, твоя сорокавосьмимільйонна дитина!