Почався навчальний рік. Разом із цим почалися й польові роботи - збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людей уже впоралися біля городу. Дітвора має час погуляти на вулиці, сходити на риболовлю. Але один раз ми верталися з риболовлі, ішли дорогою повз городи. Анатолій звернув нашу увагу на те, що тільки на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. І ми всі помітили, що він смутний не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не надавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолія й Данили чули, що мама Олексія занедужала, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не швидко. В Олексія є ще молодший брат, що ходить у дитсадок. А осінь наступає з ранковими прохолодями, а незабаром почнуться дощі й заморозкиМи начебто прозріли, що картопля, буряк, морква й інші овочі на ділянці Олексія можуть загинути, тому що він не в змозі сам подбати про город, тому що йому треба й до мами в лікарню сходити, і брата забрати з дитсадка, і впоратися по господарству. Тоді ми домовилися, що наступного дня відразу після уроків візьмемо будинку лопати, цебра й мішки й підемо на город Олексія, щоб зібрати врожай, допомогти однокласникові. Так ми й зробили. До нас ще приєдналася мама Петра, що давала вказівки, радила. Працювали ми дотемна. Зате вже пізно ввечері привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряком, морквою й іншими овочами. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, тому що він шоферОлексій не зрозумів відразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але це були сльози радості. Розчулений, він щиро подякував нас усіх за допомогу й увагу до його сім'ї