Ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі крізь
волохаті, сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. Ще зовсім недавно
біліли подвір’я сріблястим снігом. А сьогодні біліють своїм святковим
вбранням вишеньки і яблуньки, грушки й сливки, неначе наречені. А
красені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий цвіт «дівчат»
викинули свої свічечки-пірамідки з жовто-червоною облямівкою. Та й
берізка цієї весни майже не відстає від найновіших тенденцій моди: у неї
цьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжини
сережки, які кокетливо звисають або гойдаються, коли їх, ніби
ненавмисно, займає вітер-пустун. Черемха знову буяє цвітом і пахощами,
які ні з якими іншими не сплутаєш. Мабуть, то справжні французькі
парфуми, які Весна привезла з самого Парижа. Лише старі дуби якось не
зорієнтувалися, що цієї весни одягти. їм, дідусям, ще не зрозуміло, чи
то вже справжнє і сило, тому так довго і світять своїм кістяком у лісі. А
яким килимом Весна вистелила землю: на зеленому тлі — то жовті цяточки
кульбаби, то сині рясту або проліска, то темно-фіолетові курячої
сліпоти. Все навкруги дихає свіжістю та молодістю весни.