- Привіт, Петрику! Як твої справи?
- Привіт, Дмитрику! Тепер добре, але я довго хворів, майже місяць провів у
лікарні, а потім вдома, лікувався. Пробач мені, що я не привітав тебе з днем
народження, але у лікарні небуло телефону.
- Як шкода мені це чути,
друже! Це ти мене вибач, що я навіть не прийшов до тебе, не провідав… Але я
насправді не знав, що ти був у лікарні.
- Нічого страшного,
Дмитро! Я не ображаюся.
- Петрику, а ти можеш
віддати мою книжку, я хотів би її почитати?
- Даруй,
але вона мені ще потрібна, я саме її дочитую. Чи
можна її віддати через два-три дні?
- Так, звичайно, я почекаю! Бувай, друже!
- Спасибі тобі! Бувай!