Минулим летом мені пощастило відпочити в Каспійського моря. Наші знайомі їхали в Дагестан на своїй машині й запропонували мені поїхати з ними. Шлях був неблизький. Ми перетнули україно-російську границю й рухалися до Дагестану, де нам стояло відпочити в моря. Минули Ростовську область, Ставрополье. Липнева спека навіть ховрашків виганяв з нір, і вони стовпчиками стояли в степу, начебто спостерігали за рухом нашої машиниОт і Дагестан. Спереду засинів Каспій. Я проводила практично весь день у моря, тільки на обід додому приходила. Мені розповіли, що море рік у рік завойовує всі нові шматки пляжу. І дійсно, воно впритул наблизилося до набережної. Щоб затримати настання моря на місто, уздовж узбережжя напували залізобетонні палі, ударяючись об які хвилі втрачають свою силу...З ранку море бушувало, небо затяглося низькими щільними хмарами. Надія на те, що вигляне сонце, швидко згасла. Я була на пляжі одна. Правда, віддалік бродив якийсь пес-бурлака. Здавалося, він не знав, куди себе діти. Те підходив до крайці води, але, злякавшись шуму хвилі, що набігає, відскакував, то обнюхував камені, покриті викинутими на берег водоростями. Я дістала із сумки бутерброд і, відламавши шматочок хліба із сиром і ковбасою, кинула собаці. Вона спочатку опасливо покосилася на мене, а потім не поспішаючи прийнялася єНезабаром я зрозуміла, що пригощати прийде ще декого. Прямо над моєю головою пролетіли дві чайки й присіли неподалік на кам'яну брилу в однієї з паль. Мені приємна була компанія собаки й чайок. Я вирішила й чайок зробити учасницями трапези. Відламавши шматочок хліба, кинула їм, але не помітила, як з'явилася ще одна чайка, що на лету схопила частування, призначене зовсім не їй, і полетілаotdyh-u-moryaотдих у моря ( твір-розповідь)Минулим летом мені пощастило відпочити в Каспійського моря. Наші знайомі їхали в Дагестан на своїй машині й запропонували мені поїхати з ними. Шлях був неблизький. Ми перетнули україно-російську границю й рухалися до Дагестану, де нам стояло відпочити в моря. Минули Ростовську область, Ставрополье. Липнева спека навіть ховрашків виганяв з нір, і вони стовпчиками стояли в степу, начебто спостерігали за рухом нашої машиниОт і Дагестан. Спереду засинів Каспій. Я проводила практично весь день у моря, тільки на обід додому приходила. Мені розповіли, що море рік у рік завойовує всі нові шматки пляжу. І дійсно, воно впритул наблизилося до набережної. Щоб затримати настання моря на місто, уздовж узбережжя напували залізобетонні палі, ударяючись об які хвилі втрачають свою силу...З ранку море бушувало, небо затяглося низькими щільними хмарами. Надія на те, що вигляне сонце, швидко згасла. Я була на пляжі одна. Правда, віддалік бродив якийсь пес-бурлака. Здавалося, він не знав, куди себе діти. Те підходив до крайці води, але, злякавшись шуму хвилі, що набігає, відскакував, то обнюхував камені, покриті викинутими на берег водоростями. Я дістала із сумки бутерброд і, відламавши шматочок хліба із сиром і ковбасою, кинула собаці. Вона спочатку опасливо покосилася на мене, а потім не поспішаючи прийнялася єНезабаром я зрозуміла, що пригощати прийде ще декого. Прямо над моєю головою пролетіли дві чайки й присіли неподалік на кам'яну брилу в однієї з паль. Мені приємна була компанія собаки й чайок. Я вирішила й чайок зробити учасницями трапези. Відламавши шматочок хліба, кинула їм, але не помітила, як з'явилася ще одна чайка, що на лету схопила частування, призначене зовсім не їй, і полетіла