Дорога
Роксолано!
Мене дуже схвилювала і зацікавила твоя доля в
творі. Для багатьох жінок стати жінкою султана – це щось невідане, бо не кожній
так щастило після потрапляння у гарем. Хтось так і зоставався прислугою. З
багатьох цитат я зробила висновок, що ти як никла квітка, але не зважаєш на всі
злі погляди з боку товаришок по неволі. Бути непохитною перед проблемою або
загрозою для життя – це і головним в житті українських жінок. Твоя історія мені
сподобалась, бо ж, напевно, нелегко бути султанкою, котру декотрі і бояться.
-
«…Прегарна Хуррем має ум високий і душу, що так уміє учити святі думки Корану
зі своїми думками, як учить великий будівничий Сінан благородні мармори з
червоним порфіром. Та яке серце велике хатун Хуррем, отверте чи скрите, лагідне
чи остре,— сього ми не знаємо»,— «Але я знаю, перервав султан… Вона має добре
серце, і тому має радість в очах і в обличчі!»
«…Молода султанка Ель Хуррем в гарячі пальчики
Святий Коран брала, й цілими днями читала, й учителя свого про Божі речі
питала, загадку призначіння і життя людини розв’язати гадала»
Прочитавши повністю повість О. Назарука, я
довідалася, що ти побожна і навіть, коли виходила за Сулеймана не зрадила своїй
вірі.
«Hi суму, нi печалей не
збагне ніколи те серце, що зросло на вільній волі. Xi6a про пташку в клітці
згадує хоч раз той, хто гарцює на коні у чистім полі? Мій володарю! Пишу Вам, i серце моє розривається від туги й
розпачу. Що я наробила, i чим стало життя моє без Вас, володарю мій, світло очей моїх, ароматне
дихання моє,
солодке биття серця мого? Xi6a не наші закохані голоси розлунювалися ще недавно
в пахучому noвітpi священних палаців i xi6a не заздрили нашим обіймам навіть
безтілесні привиди? А тепер любов наша задихається без повітря, умирає від спраги, лежить у
знемозі, її терзають хижі звіpi i чорні птиці смерті кружляють над нею.
Відженіть ix, мій володарю, моя надія, мій найбільший захиснику на цім i на тім світі! Пожалійте малу
Хуррем, сховайте її у свої могутні обійми!»
Я дуже зворушена твоїми листами до Сулеймана. Так,
кохання це велика сила, за ради якої людина йде на непередбачувані вчинки.
В мене до тебе нема запитань, вони тут зайві, бо
все розповіла про тебе повість Осипа Назарука.