У кожної людини одна Батьківщина. Це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз промерил своїми ногами. Моя Батьківщина - Україна. Я щаслива від того, що народилася і живу саме в Україні. Я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Вийди в поле - і ти милуєшся полями високої жита, яка стоїть ніби дві високі стіни. Увійди в нього - і тебе сховають його колоски. Тільки синє небо є твоїм покажчиком. Пестить душу така краса. Здається йшов би вічність цією стежкою, лише б вона не була закінчується. А архітектура українських міст! Київ, Харків, Львів. Вона свідчить про високий рівень культури наших предків. Хто не милувався Софією Київською та Золотими воротами княжого міста, Видубицьким монастирем та Києво-Печерською лаврою з Успенським собором, старовинним Подолом сивочолим Борисфеем Дніпром? Все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля. Ось уже п'ятнадцять століть височіє на дніпровських схилах Золотоверхий Київ - Столиця України, якій випала історична місія стати «матір'ю міст руських», зіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав Європи Київської Русі. Оглядаючи з висоти київських пагорбів далекі простори поза Дніпра, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, яке походження слова «Україна». Оглядаючи рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір! На заході височать зелені Карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багровіють червоною калиною лісу. І все це моя Батьківщина - Україна.