1.Ой повій, повій, вітре, через море Та з Великого Лугу, Суши наші сльози, заглуши кайдани, Розвій нашу тугу
2.І виростуть; і без сокири, Аж зареве та загуде, Козак безверхий упаде, Розтрощить трон, порве порфиру, Роздавить вашого кумира, Людськії шашелі.
3.Тече вода з-під явора Яром на долину
4.І журба-туга на тім полі Зійшла для Руської землі.
5.Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла І воплотила, пронесла Святеє слово над землею
6.Горнись лишень ти до мене, Та витнемо з лиха; Гарнесенько обіймемось Та любо, та тихо Пожартуєм, чмокнемося Та й поберемося, Моя крале мальована
7.А над чорним Колізеєм, Ніби із-за диму, Пливе місяць круглолиций
8.Уже, либонь, після покрови Вертався з Дону я та знову (Бо я вже двічі посилав До дівчини за рушниками) Послать і втретє міркував
9.Поза горою Вертаюсь, крадуся понад Уралом, Неначе злодій той, поза валами
10.Саму тебе Мов намалювала, Хоч помолись перед тобою, Мов перед святою… Красо моя молодая, Горенько з тобою!