Дерева одягнулися в нові, по-своєму гарні осінні шати. Серед них є червоні, жовті, багряні, жовтогарячі відтінки з маленькими залишками зеленого. В повітрі гуляє запах сухого листя, пов'ялої трави та ранкового дощу. Вже не чути такого щебету птах як раніше. Де-не-де пролетить горобець, немов пухнаста кулька, сяде на гілку ще гіркої калини, надується і сидить : відчуває наближення зими.
Для мене кожна пора року по-своєму особлива. Чи можна не любити літо за його тепло, сонечко, черешні? Чи можна не любити зиму за її сніги, холод та ковзанки? Чи можна не любити весну за першу зелень, ніжне тепло і квіти? Чи можна не любити осінь за врожаї, теплі дощі та чудові фарби?
Для мене осінь це прекрасна пора року. В ній змішались залишки літнього тепла, дим від сухої трави, запах спілих груш та прохолода ще не наставшої зими.
Я люблю осінь!