1.Василь
Стус — людина рідкісної моральної обдарованості, голос сумління у світі
розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності. Він зберіг свій
стиль до кінця. І це було основою його трагедії. Він ніс даровану
йому іскру Божу з гідністю й лицарською одвагою, не згинаючись і не
обминаючи. На такій дорозі поети гинуть.
2.Прямо над нашими ворітьми стоїть зірниця, а повз ворота проходять
люди і час. Як він іде – це найбільше видно по наших ясенах, по тому, що
вони тримають на собі – чи весняну росу, чи зелені шуми, чи осінній
смуток, чи зимові хустки. Іноді, коли я сплю, час приходить і до мене,
постоїть-постоїть біля узголів’я та й злегка потягне за чуба малого, щоб
він підіймався угору. Отак я й росту!
3.Призвичаєні до землі переселенці
бралися за плуга і вирощували хліб. Вони годували
і випасали худобу, полювали на хижого звіра, займалися рибальством,
бджільництвом. Праця цих роботящих людей давала плоди (О.
Опанович).
4Дуже освічений був лікар у
Ярослава Мудрого. Звали його Саргісом. Знав цей лікар кілька
мов, мав при собі багату медичну бібліотеку (О. Єфімов).
5.Саме інженери примусили
вчених подумати, як втрутитися в найглибші тайники кристалів,
перетворити графіт на алмаз. Інколи вони вкраплені в метеоритах, що прилітають з
космосу на землю. Очевидно, створюють їх
височенні температури, надвисокі тиснення удару при падінні на
землю
6.Вельбот відійшов
од берега. З вельбота мисливці стежили за двома
товаришами. Сміливо залишали ті під собою
великі скелі. Та ось вони вже в тому місці, де треба закладати динамітні набої.
Ножами вишкрябують ґрунт з-під скель. Роблять глибокі діри. Закладають
туди набої