Згасло веселе барвисте літо, і осінь стала господаркою у лісах, полях, на річках і ставках. Уранці вже незвично холодно, а вдень ще, наче на згадку про літо, сонечко весело пригріває. У всьому відчувається прохолодний подих осені.
Сіре небо все частіше вкривають низькі та важкі хмари — сіється дрібний надокучливий дощик.Дерева скинули своє вбрання. Старий дуб рипить на галявині, наче замислився перед тривалим зимовим сном. А біля вкритого мохом пенька вишикувались у рядок рівненькі та стрункі опеньки. Пожовкла трава припала до самої землі.
Усе це і є ознаками найпрекраснішої пори року, оспіваної у піснях та написаних у віршах.За це я й люблю цю незабутню,прекрасну ,золоту пору року осінь !