За одностайною думкою багатьох дослідників ,
українська психічна структура вирізняється емоційно-почуттєвим характером.
На цю особливість українців вказував ще Григорій Сковорода. Детальніше розробив
цю проблематику П.Юркевич у своїй книзі “Філософія серця”. Лише серце, на його
думку є осередком духовного і душевного життя кожної людини, лише воно формує
її індивідуальність і неповторність.Ю.Федькович часто використовує
лексему серце, надаючи їй того чи іншого смислового значення.
Здебільшого вказує на душевний стан героїв: «Але ж тяженько на моє
серденько - Гадає розпукати» або: «А впокоївши своє серце, ляг з кобзинов
спати». Серце є тим інструментом сприйняття світу, яке може набувати
характеристичних рис.Серце можна сприймати як суб’єкт, який живе
своїм життям, зі своїми почуттями, болями, стражданнями, радощами,
з яким можна порозмовляти, посперечатися,
якому можна пожалітися на свою долю, запитати поради: «Ой серденько,
серденько, чого ж тобі тяженько»?В оповіданні Федьковича «серце» потрапляє в
стабільні, добре врегульовані й регламентовані права звичаю; його, з одного
боку, справді «не навчити», не переконати в недоречності домагань, але, з
іншого боку, не стається й так, як воно хоче. В результаті цього свавілля
«серця» відбуваються трагічні події, непоправні інциденти.Переважно
через вчинки незвичайні - вбивство й самогубство - виказують
герої силу свого кохання в Федьковичевих оповіданнях. Трактування
любовного почуття наскрізь пройняте романтичною парадоксальністю. Прагнення
героїв нерідко сповнені внутрішньої суперечливості, що призводить до кривавої
драми чи самогубства, в окремих випадках здатні наводити на думку, що герой
шукає радше не взаємності почуття чи щасливого шлюбу, а загибелі через кохання:
«Звів бідну дівчину, насміявся... Пішла до Черемшу глибокого, та вже не
вернулась...».Особливістю цих двох оповідань Ю. Федьковича є те, що автор бере
лише один момент з життя героїв, як правило, це екстремальна ситуація, у якій,
на переконання письменника, всебічно проявляється характер особистості.Такий
підхід до відбору художнього матеріалу зумовлений прагненням митця осмислити
драматичні колізії у житті людей, розкрити їхню психологію. Найважливішим
засобом розкриття характеру, внутрішньої суті образу для буковинського кобзаря
стала ситуація і вчинок.За словами Р. Міщука: «Бажання у вчинках
віднайти прихований підтекст, який може дати справжній ключ до розуміння натури
конкретного персонажа, зумовило новаторство Ю. Федьковича в малому жанрі. Він
одним із перших в українській літературі починає писати новели в сучасному
розумінні цього терміну».