... Ми дуже бистро вскочили , і побігли на допомогу . Ми довго бігли , і як раптом , заблукали в лісі . Тоді вже було темно . Майже нічого не видно . Вот в цю мить , я дійсно в перший раз так сильно перелякалась .
Я зі своїм другом , якого звали Василь , добре чули голоса , з відки кричали . Ми туда йшли , але як все блище ми наближалися , так все темніше , й темніше становилось . Раптом , ми заміти , що пропали три наших друзів . Тоді ми вже не знали що й робити . Та вирішили не панікувати . . . Так ми вже дойшли до того місця , де кричали . Але там вже нікого не було . Було лише калюжа крові . У нас всіх пошли мурашкі по тілі . І тут із кущів виходять ті самі загублені Катя , Віталік та Нікіта . Та розповідають , що тут неподалік є хатинка . Де хтось напевно проживає . І тоді я зі Васильком та Катью , побігли до цієї хатинки . Щоби нам допомогли дібратися до наметів . Нам допомогли , за що ми й були дуже вдячні .
Мені цей туристичний похід , дуже запам'ятався . Я би хотіла , ще кудись подорожувати зі своїми друзями .