Колись давно,ще до нашого з тобою народження,був собі такий хлопчик на ім'я Прислівник.Він жив сам,у невеличкому селі.Прислівник дуже любив фантазувати,складати вірші та прислів'я.Його любило усе село,за його розум та кмітливість,доброту та чесність і йому всі допомагали,годували.Але минав час,Прислівник ріс і згодом став статним молодиком.Він мріяв літати,побачити та взнати,що там,угорі?Хлопець ходив до всіх і питав:як це,се зробити;де можна це найти.Одного разу він розізлився,що ніхто не знає,відповіді на його питання і він вирішив сам дізнатися,що там на небі?Прислівник заліз на найвище дерево й кричав:як?де?коли?Його чуло усе село.Але раптом він не втримався і впав,й більше його ніхто не бачив,а ці питання,які він усім задавав усім незлічувальну кількість разів,почали називати питаннями Прислівника.