Мені дуже сподобалася новела "Лось". Після прочитання її я глибоко задумалася. Про те як ми люди відносимося до природи. До того що оточує нас. Хлопчики з новели чинили правильно . Мене вражає їх сміливість і благородність, коли вони ризикуючи своїм життям рубали "зрадливу" кригу, незлякалися погроз браконьєра дядьки Шпичака , а "подалися в заповідник,щоб заявити охороні" .В той час мене охоплює жах коли я думаю про таких людей як дядько Шпичак. Я підтримую авторський осуд зажерливості, жортокості Шпичака відчутний у його поведінці . Діти рятували лося , а він "присівши в виїмку" , насміхався над ними , а потім "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги . Я з призирством ставлюся до цього браконьєра , до його трусості коли він злякався за те що діти пішли заявляти охороні "його наче щось тіпануло, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин". Отже, ставлення людини до природи - це мірило людської моралі . Справжня любов до рідної землі повинна бути не вища споглядальної а й дійовою, спрямовоною на захист і примноження багатства рідного краю.