На Апеннінському півострові, в області Лацій, серед латинських і сабінських общин, у 753 р. до н. е. утворилося місто Рим. римське населення жило великим родинами, які називалися фаміліями. На чолі кожного роду стояв вождь – патер (батько). Нащадки перших поселенців, тобто засновників Риму, називали себе п. У давні часи Римом правили царі. На сьогодні народні перекази зберегли імена тільки семи (Ромул, Нума Помпілій, Тулл Гостилій, Анк Марцій, Тарквіній Давній, Сервій Гулій і Тарквіній Гордий). Близько 600 р. до н. е. етруски перемогли латинян і посадили в Римі своїх царів.атриціями.Укріпивши своє внутрішнє становище Рим перетворився на одне із найсильніших міст Італії, тож він почав завойовувати сусідніх народів. Так було підкорено етрусків, латинів і самнітів. У боротьбі за Італією Рим не раз використовував принцип «Розділяй і володарюй». Він укладав союз з одним народом проти іншого, а потім нападав і на свого союзника. Проте у 390 р. до н. е. з Північної Італії на Рим рушили галли. Того ж року відбулася битва на річці Аллії, в якій римляни зазнали поразки. Галли увірвалися до Риму й спалили його. Самі ж римляни замкнулись у фортеці на Капітолійському пагорбі. У ночі галли таємно почали вдиратися на укріплені мури, але їх почули священні гуси, що були у храмі Юнони. Перелякані птахи почали голосно кричати, римляни прокинулись і відбили штурм.