Білі Дзвіночки
Конвалій побачив маленький хлопчик. Його вразила краса квітів. Він не
міг відірвати очей від Конвалій. Хлопчик простяг руку, щоб зірвати
квітки.
Квітки прошепотіли хлопчикові:
— Хлопчику, навіщо ти нас хочеш зірвати?
— Ви мені подобаєтесь. Ви дуже гарні, — відповів хлопчик.
— Добре, — сказали Дзвіночки Конвалій, тихо зітхнувши. — Зривай, але перед тим, як зірвати, скажи, які ми красиві.
Хлопчик
подивився на Дзвіночки Конвалій. Вони були прекрасні. Вони були схожі й
на білу хмаринку, і на крило голуба, і ще на щось дивовижно красиве.
Хлопчик все це відчував, але сказати не міг. Він стояв біля Дзвіночків
Конвалій, зачарований красою квітів.