Цитатна
характеристика героя.
-
«Султан Сулейман буде найбільший зі всіх султанів наших!»
-
«Предсказано, що з початком кождого століття родиться великий муж, який
обхопить те століття, як бика за роги, і поборе його. А султан Сулейман
уродився в першім році десятого століття Геджри».
-
«Вічно жити не буде й він. Але старе передання каже, що він і по смерті
правитиме світом ще якийсь час».
-
«Десятий султан Османів умре на львинім столі сидячи. А що він у хвилі смерті
своєї оточений буде всіма ознаками влади, то люде і звірята, генії й злі духи
боятимуться його і слухатимуть, думаючи, що він живий. І ніхто не відважиться
наближитися до Великого халіфа. А він нікого не закличе, бо буде неживий. І так
сидітиме, аж поки малий червак не розточить палиці, на яких великий султан
опирати буде обі руки свої. Тоді разом з розточеним патиком упаде труп Великого
Володаря. І смерть його стане відома всім».
-
«...Наслідник Седіма Грізного, десятого султана Османів, найгрізнішого ворога
християн».
-
«...Первородний син і правний наслідник Селіма Грізного,— Сулейман Величавий,—
пан Царгорода і Єрусалима, Смирни і Дамаска і сім сот міст багатих Сходу і
Заходу, десятий і найбільший падишах Османів, халіф всіх мусульманів, володар
трьох частей світу, цар п’ятьох морів і гір Балкану, Кавказу й Лівану і чудних
рожевих долин здовж Маріци, і страшних шляхів на степах України, могутній
сторож святих міст в пустині Мекки і Медини і гробу Пророка, пострах всіх
християнських народів Європи і повелитель найбільших сил світу, що міцно стояли
над тихим Дунаєм, над Дніпром широким, над Євфратом і Тигром, над синім і білим
Нілом...»
- «Він
був прекрасно одягнений,— стрункий і високий. Мав чорні як терен, блискучі,
трохи зачервонілі очі, сильне чоло, матово-бліде обличчя, лагідного виразу,
тонкий, орлиний ніс, вузькі уста й завзяття біля них. Спокій і розум блистіли з
карих очей його».
- «Був
у найвищій мірі здивований і — роззброєний. Тінь твердості зовсім щезла
довкруги його уст. Велике зацікавлення сею молодою дівчиною, що так основне
ріжнилася від усіх жінок в його гаремі, перемогло в нім усі інші почування»
-
«Молодий султан знав, що в цілій величезній державі його нема ні одного дому,
ні одного роду мослемів, з котрого найкраща дівчина не впала б йому до ніг,
якби лиш проявив охоту взяти її до свого гарему. Він дуже здивувався, що трут,
одна з його служниць,— ба, невольниця! — може мати такі думки...»
- «На
нім був чудовий, синій туркус, що хоронить від роздратування й божевілля, від
отруї і повітря, що дає красу і розум, і довге життя та й темніє, коли його
власник хворий».
-
«...І перша, і друга любов може стати отруєю, коли не поблагословить її Бог
всемогучий».
-
«...Я ще не зустрічав такої гордої дівчини ні жінки. Ніколи!»
-
«Падишах Сулейман біг за нею, як біжиться за долею, за щастям: всім серцем
своїм і всею вірою».
-
«Настя: “— А Сулейман? Цікаво, яка його душа — там — у самім нутрі?”».
-
«Настя: “— Ти володар великої держави, а я никла квітка... Таких, як я, багато,
таких, як ти, нема...”».
-
«Настя: “Знала, що режим у гаремах був суворий, але не сподівалася аж такої
страшної кари за свою образу. Очевидно, султан мусів уже заявити суддям, що її
обида — се обида його і його дому”».
- «О,
Хуррем! Коли не зломлю страхом сеї ненависті, то вона буде вибухати проти тебе
що раз, то грізніше. Се, що вони зробили тепер, тільки початок вибухів. Я знаю
своїх людей!».
- «Перед ним відкрився немов замкнений досі й зовсім йому
невідомий, новий огород душі його любки, в котрім цвіли квіти, яких досі не
стрічав».