В моєї бабусі, яка живе в селі, за хатиною дуже гарний сад. Особливо весною.
Взагалі весна - це такий час коли усе прокидається від сну і ніби знову оживає. Так відбувається і з бабусиним садом. Коли після довгої і холодної зими вперше заходиш у садок, неможливо відвести погляд від оксамитового цвіту яблунь і абрикосів, неймовірно ніжних квітів вишні та груші. Усе цвіте, усе блистить на сонці ніжно-бархатними переливами. Біля сніжних дерев крізь землю просочується нова зелена трава, перші кульбабки і ромашки милують око перехожих. Це все неймовірно гарно. тому я і люблю їздити до бабусі у цей час. Коли ти спостерігаєш за пробудженням природи, здається, ніби сам переродився. Я пообіцяв бабусі що коли виросту буду доглядати за цим садом, адже таку неймовірну розкіш потрібно берегти.