В одному місті, жила-була Царівна, на ім"я Орфоепія. Царівна була хороша та добра, всі її любили.
Одного разу, якось Царівні ввесь час було сумно, то вона плакала, то сиділа...Та якось, вона задумала одружитися.
Всі хто жив в місті, зійшлися до Царівни, та уважно її слухали. Царівна каже:
-Доброго дня! Мені стало сумно, та я хочу одружитися. Одружуся я на тому хто зробить мені дзеркальце яке буде розказувати всю правду!-сказала Царівна.
Досить важко було зробити дзеркальце, але один молодий хлопець, вирішив зробити дзеркальце. Він зробив, та пішов до Орфоепії. Та подумала: "Він мені дуже не подобається! Треба втікти з весілля!" Та гарний хлопець Іванко, зробив велике, гарне дзеркальце.. От пішов він до Орфоепії, та відрузу закохалась в Івана, от і Іван теж, закохався. Та було пізно, до весілля вже все підготовлено. Орфоепія дала запрошення всім людям міста. Всі прийшли, і Іванко також! Ось уже наречений сказав "так", запитали наречену вона сказала "ні" та підбігла до Івана. Іван сказав:
-Орфоепіє! Ти чого "ні" сказала?!-запитав Іван.
- Та я в тебе закохалась, Іване!-крикнула Орфоепія.
-Ось до речі, твоє дзеркальце!-сказав Іван.
-Тож... Ми одружимося?-запитала з радості Орфоепія.
-Та звичайно! Орфоепія...-сказав Іван!
Всі гості були дуже шоковані, але вони все-одно гарно відсвяткували весілля!
І жили воно довго і щасливо!