Вітаїстичність — це риса, що була притамана модерністській літературі перших десятиліть 20-го століття. Сам термін походить від латинського слова Vita, що значить "життя". Вітаїстичність виявлялася у погляді на стихію життя як першооснову усіх світових процесів. В українській літературі вітаїстичність призвела до формування «романтики вітаїзму», або активного романтизму (письменники ВАПЛІТЕ, насамперед А. Любченко та М. Хвильовий), серед ідей якого було намагання перетворювати світ, формувати сильну активну особистість. Термін «романтика вітаїзму» вживав М. Хвильовий. Він писав про романтику вітаїзму, що «це сума нового споглядання, нового світовідчуття, нових складних вібрацій».