Осінь в лісі
Один раз ми з друзями вирішили сходити в ліс. Справа була восени , у вересні. Ми дочекалися неділі , взяли компас , щоб не загубитися , і пішли . Бабуся зробила нам бутерброди , щоб ми не зголодніли. Нас було шестеро хлопців з нашого двору і ми ще жодного разу не ходили в ліс без дорослих. Ми трошки хвилювалися.
Вересень - це перший місяць осені . Осінь , можна сказати , тільки починається. Ще тепло , майже як влітку . Дерева вже почали жовтіти , але не все. Особливо добре це було видно в лісі: одне дерево стоїть собі зелене , навіть і не думає фарбуватися в осінній колір. А інше - вже жовте - жовте , і починає скидати листя. Вони падають на стежку і здорово шарудять під ногами. Ми вирішили , що коли будемо йти з лісу , то зберемо букети з таких листів і подаруємо їх своїм мамам.
Ліс восени дуже красивий. Дихалося там добре , співали птахи . А деякі птахи не співали , а тріщали - це сороки , люблять вони потріщати - покричати на весь ліс , углядівши незнайомця. Це вони інших жителів лісу попереджають , що хтось чужий прийшов , будьте напоготові.
Ми
дуже хотіли зустріти в лісі якась тварина : побачити лисицю з рудим
хвостом , або зайця - боягуза , або хоча б колючого їжачка . А особливо ми хотіли зустріти сірого страшного вовка і показати йому , що ми його зовсім не боїмося. Кожен з нас тримав по великій зручною палиці , які ми прямо на краю лісу зробили з великих сухих гілок. Але нікого такого нам не попалося , видно , сорока всіх встигла попередити , щоб сховалися трохи краще.
Але зате нам попалися гриби. Спочатку один хлопчик , який був у лісі вперше , закричав: "Ой , я щось знайшов ! " Ми подивилися - це був гриб. Ці гриби мені добре відомі. Це дуже хороші гриби. Вони
яскравого жовтого кольору і у них трошки дивна форма , вони можуть
виглядати як маленькі вазочки , але іноді - дуже перекручені . А найприємніше в цих грибах те, що вони ростуть дуже великими сімейками , розсипаються по всій галявині. Тому
всім нам відразу знайшлося заняття : ми дуже ретельно оглянули галявину
і зібрали кілька десятків цих симпатичних жовтих грибочків . Вони називаються лисички . Ось як нам пощастило: лисицю ми не зустріли , але лисичок набрали.
Трава теж почала жовтіти , але була майже зеленою. Ми вийшли на інший край лісу , поруч з великим лугом на лузі . Там стояв великий стіг сіна. І ми вирішили зробити там привал. Ми відпочили і пішли додому . Дорога додому чомусь виявилася коротшою , адже ми трохи втомилися і вже не зупинялися , щоб помилуватися околицями. Дома бабуся посмажила нам наші гриби з картоплею . Вони виявилися дуже смачними.