Поступово селища об’єднувалися і стали ядром Риму.
Спочатку римляни жили родинами. На чолі родини був «патер»
(батько). Згодом корінні жителі стали називатися патриціями, а населення, яке прийшло пізніше,— плебеями (від латин. plebs — народ, маса).
На чолі міста стояв цар, який був одночасно й головним жерцем.
Він правив містом разом із радою старійшин — сенатом (від латин.
senex — старець).