Мене звуть Олена . Я навчаюсь у 6-му класі. Із шкільних предметів мені дуже подобається вивчати історію України, англійську та німецьку мову . Ще я вивчаю українську мову, бо нова держава і ми повинні знати себе від а до я, а якщо ми не знатимемо мови та історії нашої держави, то ми не будемо її повноцінними громадянами. Також я дуже люблю читати детективи та українські народні казки.
Я давно збиралася написати вам листа , та поділитися думками, мріями, розповісти, як у свої одинадцять років я здатна сприймати життя, що мене турбує та непокоїть.
У школі ми вчимо вашу творчість. Кожен учень знає ваш заповіт напам'ять .
Вже пройшло багато років , як Україна стала вільною державою. З того часу у нас є свій Президент. Вам , Тарас Шевченко , може, не дуже зрозуміле це слово. Бо тоді головними були царі і гетьмани. А от ми , не уявляємо України без Президента. Ми іншої Батьківщини не знаємо.
У кожного з нас своя доля, своє призначення. Але головне, на мою думку, - залишити добрий слід на землі, в метушні не загубити все найкраще, що дали нам батьки. Ви змогли з цим справитися і стали однією з найвеличніших постатей української літератури та української держави.Ви закликаєте нас: «Свою Україну любіть, Любіть її... Во время люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть» . Я хочу, щоб ваши слова почули усі люди нашої планети .
Я усім серцем непокоюсь за свою державу в цілому і за кожну людину. Дорогий, Тарас Григорович, а хотіли б ви зараз жити в сучасній Україні і продовжувати свою творчість?
Я рада , що вислухали мене . Всього вам найкращого!
Чекаю від вас листа .