Розвиток української
літератури двадцятих років ХХ
століття характеризується бурхливим розквітом. В цей
час з’явилися нові молоді таланти, такі як поет символіст-романтик Тодось Осьмачка. Феодосій
Степанович Осьмачка народився у 1895 році на Черкасщині. Почав писати вірші в
юному віці. Вірш «Казка» написаний ним у період становлення його як поета, в
1925 році. «Казка» Тодося Осьмачки вирізняється з поміж інших казок
навіть не тим, що вона віршована, а своєю непідробною щирістю, пісенністю,
ліризмом, оригінальністю та глибиною думки. Це пісня, що її співає вразливе
серце поета.
Ліричний герой «Казки»
- поетична та романтична особа, яка
виливає свою любов у пісні-вірші. Його полум*яним серцем заволоділа
дівчина-мрія, і відтоді він все життя шукає свою половинку . Цей поетичний
твір сприймається читачем «як райдужний сон
дитинства», як сповідь її ліричного героя, маленької
недосвідченої дитини. Ці образи настіли заворожують, що легко і самому стати на
мить дитиною, мріяти і обов’язково вірити, що твоя мрія коли-небудь
здійсниться. Світ ліричний герой
сприймає як дитина, що живе разом із природою, у повній гармонії з нею.
Міфічні образи, такі, як Див, що
трусить зорі із лану у колиску, весняний голий місяць, що схиляє голову в свіжу
купіль малюка, ромен-зілля, що зросло з серця, прийшли до нас із сивої давнини, тут вони
стають реальними та живими.
У «Казці» ми споглядаємо серйозні
філософські думки дорослої людини, що має певний життєвий досвід і аналізує
весь пройдений шлях. Здається, жодного патріотичного слова герой не промовляє,
але любов до Батьківщини проймає кожне поетичне слово, кожну поетичну думку.
Мати, заспокоюючи дитинку, кладе її у колиску, яка «наче поле» - в цій метафорі
криється безмежна любов поета до землі, поля, рідної матері-Вітчизни.
Вірш наповнений художніми засобами, які
надають йому виразності,теплоти, натхнення.
Це епітети: голий місяць: м*ячі срібні,
росах кутих, озер гнутих, теплих зорях, синє море, сині гори, пшеницю
колосисту.
Метафори: трусив зорi Див iз лану у колиску; схиляв голову
весняну голий мiсяць; вода з мiсяця збiгала на малого; в купелi моє
серце залишилось; м'ячi срiбнi кругом серця впали в трави —
солов'ї їх покотили на дзеркала; ромен-зiлля стало в'януть у
туманах; дзвоню в роси, з поля босий в синi гори.
Порівняння: , нiби
срiблом полоскала тепле лоно.
Поетичні повтори: як купала; як у полі.
У цьому вірші поет звертається до прикметників, що
означають кольори – срібний та синій, що надає йому ще більшої поетичності.
Віршовий розмір «Казки» - анапест (з пиррихієм).
Його тема: погляд ліричного героя на свою долю з
висоти прожитих років, ідея – єдність людини і природи, колишнього й майбутнього,
казкового і реального, дійсності і мрій.