Плач Ярославни
І каже:«Дужий і старий,
Широкий Дніпре не малий!
Пробив єси високі скали,
Текучі в землю воловчана,
Носив єси на байдаках
На половчан,на Кобяка
Дружину тую Святославлю!...
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Шоб я постіль весела-слала,
У море сліз не посилала,-
Сльзами море не долить».