Тримай)
Коли я був маленькою, то завжди мріяла скоріше вирости. Мені
здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше – вони можуть піти, куди
схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати
автомобілем, можуть самі обирати одяг та не спати після обіду… А батьки
тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би
багато, аби знову стати дітьми.
Зараз ми вже підлітки, тому можемо спробувати зрозуміти, що то за
пора життя – дитинство. Це світлий безтурботний час, коли щохвилини
відкриваєш для себе щось нове, а поруч з тобою люблячі люди, завжди
готові допомогти. Мати вчить читати по книжках з великими картинками,
тато намагається пояснити, що й як працює. Дідусь із бабусею завжди
раді нашим візитам. Вони ще молоді й енергійні. Бабуся готує смакоту як
на хату гостей та сподівається, що все це з'їм я одна. Дідусь проводить екскурсії по саду, який здавався мені величезним.
Перший домашній улюбленець – кіт Мурзик. Перші друзі – сусідські
діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди
бувають різні, дехто легко може образити.
Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей
період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та
таланти. Я знаю декілька підлітків з нещасливих сімей, так їм і досі
важко спілкуватися з іншими та досягати успіхів у навчанні.
Я вдячна своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я
не була розпещеною дитиною, проте мала усе необхідне, а головне – їхню
турботу та увагу. Я б хотіла, щоб теплі почуття, які викликають дитячі
спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.