Одного разу розчарувався у собі прислівник. Тай каже:
-- Чому я такий нудний, бо ж незамінний. Прикметник, дієслова, іменники- всі за чимось змінюються.
Ось він дурненький і пішов з країни "Знань". Мешканці прокинулись. а прислівника не сліду не духу. І ось вони почали говорити, запитувати один одного, але виходило не так як раніше. І пішли його шукати знайшли сидить сам у полі беззахисний, сумний, розгніваний. от вони кажуть:
-- Вибач нас, без тебе нам дуже тяжко було без тебе ми не могли говорити!
-- Справді, ну добре, я вас вибачаю.
І по сей день вони живуть мирно і щасливо!