Кожна людина, проживши своє життя, залишає певну згадку про себе на цій землі: хто на віки збудував прекрасні архітектурні споруди, хто створив чудові художні полотна, хто був покликаний навчати і виховувати, а хто своєю повсякденною працею, звичайною і водночас такою потрібною, вносив свій вклад у швидкоплинний потік життя. ї всі ці люди в усі часи творили добро — добро для кожного, добро для всіх, добро для народу.
Як важко в наш час достукатись до людських сердець, щоб допомогти їм зрозуміти вічне і найцінніше добро — благородні почуття людини. Прислухаймось до свого серця, душі і совісті. Може, це нам допоможе.
Приносимо добро — і на душі стає тепло і приємно. Дістаємо задоволення і від подяки людей. Але коли добро йде не від щирого серця, а тільки заради цієї ж подяки, то ні самі, ні інші не отримуємо щастя.
Сіймо добро і тоді зберемо чудовий урожай: добробут, щастя. Щодня, щогодини потрібно творити людям добро, бо життя таке коротке: здається, в одні ворота ввійшов, в інші вийшов, а за плечима стукає вже старість. А на схилі віку будемо самі себе запитувати: яку згадку ми залишили про себе? Що хорошого ми зробили людям? Й інколи нелегко дати щиру відповідь самому собі на це запитання.
Тож поспішаймо творити добро! Доброю справою, щирим ставленням, своєю усмішкою, допомогою у важку годину ми приносимо людям радість, а значить — творимо добро. І в цьому розумінні основне значення цього слова.
Сіймо, творімо добро! Бо його ніколи не забувають люди. Бо без нього в нас ніколи не буде до ближнього любові, адже вона породжується не злом, не ворожістю, а тільки добром. Надовго залишиться наше добро в пам'яті і серцях людей. І це продовжить наше життя тут, на цій квітучій землі.
Вкладаймо всю свою душу щодня у своє життя, щоб на схилі віку нам не було за що картати себе, щоб не було соромно за недобрі і необдумані свої вчинки перед дітьми.
Шануймо своїх батьків, бо вони все своє життя, всю свою працю віддають нам — своїм дітям. Як будемо ставитись до батьків, до інших людей, як будемо виховувати своїх дітей, таке ставлення відчуємо в старості. Добро, яке даруєш іншим, повертається.