Тугар Вовк — боярин, що приїздить до Тухольчини, бо князь пожалував йому ці землі. Виглядає Тугар Вовк так: "Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати". Характер Тугара Вовка:
Вважає себе вищим за громаду:
"– Але ж на твою копу ніхто з наших громадян не піде. А наша копа як осудить, так у нашій громаді й буде.– Побачимо! – сказав гнівно й уперто Тугар Вовк."
"– Ну, нехай і так, – сказав вкінці Тугар Вовк, – прийду завтра на тоту вашу раду, але не на те, щоб Їй піддатися, а лиш на те, щоб побачити, що се за рада буде."
"Тугар Вовк гордим, безпечним поступом вийшов перед громаду і, ледве окинувши її оком, проговорив:– Ви кликали мене перед себе – і ось я. Чого хочете від мене?– На суд громадський? – повторив, немов зачудуваний, Тугар Вовк, обертаючись лицем до Захара. – Я княжий слуга і боярин. Ніхто не має права судити мене, окрім князя і рівних мені бояр."
Тугар Вовк гордий до гордині та гнівливий:
"Але постійте ви, хамове плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! Тугар Вовк – се не тухольський вовк, він і тухольським медведям зуміє показати зуби!"
"Тугар Вовк блиснув гнівно очима на Захара і сказав:– Плетеш дурниці, старий. Князь нікого не може скривдити!"
"– Мовчи, смерде! – перебив його лютим криком Тугар Вовк. – Рука моя судорожне стискає рукоять меча, щоб заткати ним твою глупу гортанку. Одно тільки рятує тебе від моєї мести, а се те, що ти нині вирятував мою доньку з небезпеки." "Ти ще смієш мені давати науки, гаде? – скрикнув розлючений Тугар Вовк, і очі його заблищали безумним гнівом. – Геть мені з очей, а то, богом кленусь, не буду ні на що зважав, а просаджу тебе отсим ножем, як просадив нині рано медведя."
"Та й Тугар Вовк, побачивши вдачу свойого задуму, голосно порадувавсь їй.– А що, хлопи! – крикнув він. – Побачимо, чи надовго ще стане вашої гордості.
Він підступний:
"Тугар Вовк змішався трохи таким наглим зворотом, а далі сказав:– Старче, громадо, – покиньмо давні урази! Ворог зближається, з’єднаймо свої сили проти нього!"
Тугар Вовк - зрадник:
"Але хто се йде так завзято на чолі середнього, головного, відділу монголів?Глядять товариші і очам своїм віри не ймуть. Се не хто другий, як сам властитель сього дому, гордий боярин Тугар Вовк".
"Не маєш вітця? Невже ж Тугар Вовк погиб?– Ні, Тугар Вовк живий, але Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи… зрадив… свій край і пристав… у службу монголів." Любить свою доньку
"Тугар довго держав доньку в обіймах, а побачивши кров на її одежі, аж затремтів."
" -І для мого батька се був би стид, коли б нас двоє стояло на однім становищі! Правда, батеньку?Тугар Вовк не міг їй супротивитися."