Мені хотілося б сказати, що квіти є найпрекраснішими рослинами, які подарувала землі природа. Але особливе захоплення викликають ті квіти, які з’являються першими після довгої, холодної, суворої зими. Після того тривалого періоду, коли землю вкриває сніг, ховаючи під своїм білим покривалом землю, ми особливо радіємо тим тендітним, ніжним квіточкам, які мужньо спромоглися пробитися крізь товщу снігу та його пекучий холод. Такими квітами є проліски. Саме вони перші відчувають наближення весни, коли земля ще вкрита снігом. Але вони вже підіймають свої малесенькі голівки, простягають яскраво-білі, запашні пелюсточки до холодного, але вже весняного сонечка. З’являються вони у лісах, на галявинах, безперечно прикрашаючи ліс своєю ніжною красою. І хоч ці квіти вражають своєю надзвичайною тендітністю, я вважаю їх сильними та мужніми. Адже саме вони насмілюються кинути виклик зимі, її пануванню на землі. Ще вся природа ніби спить зимовим сном, а вони вже прокидаються, вже з’являються на поверхні заметеної снігом землі. Не даремно ж їх називають першими весняними квітами!