Наша українська мова схожа на вінок з кольорів, які увібрали в себе усі барви веселки. У нім переплелися і велична історія нації, і волелюбне прагнення до щасливого майбутнього, і лірична духовність, і патріотична нескрушуваність, і біль втрат, і зоряність польотів. Життя і серце нації відбилися в нашій мові, яка по красі своєю визнаний одним з найбагатіших, самих мелодійних у світі. Тому не дивно, що Василь Голобородько, поет гармонії і взаєморозуміння, порівняв українську мову з Піснею, вклавши глибинний філософський зміст в це порівняння. Нас навіть не приводить в здивування, що «пісня» у поета — поняття власне, яке повинне писатися з прописної букви. «Пісня» у вірші Голобородько — це життя, історія, відбита в душі кожного українця.Саме тому ми «пісенними словами з побратимами в суспільстві розмовляємо» — словами, народженими величчю національної історії, багатовіковим шляхом випробувань. Цей шлях навчив наш народ зброєю слова говорити з недругами, виховав мудрість мовчання, коли слова — не потрібні, оскільки говорить душа:…отже нехай знають вороги якими словами наодинці мовчимо.Їх неважко почути, оскільки «кожне слово нашої мови записане в Літописі». І знову нас вражає, ніби відкриття, узагальнення-символ поета : «Літопис» - як древня історія, де слова вже мовчать, але надихають на Пісню сьогодення. Так і злилися у вірші В. Голобородько «Наша мова» слова Пісні із словами Літопису, щоб короткими рядками розкрити неосяжну і безцінну роль рідної мови в житті кожної людини.