Дорога Марусю. Я знаю, ви зазнали багато лиха в молодості, адже довго були кріпачкою, служили панам, готували обіди аж на 15 душ, а це, безперечно, нелегко. Чоловік у вас пияцюга, тож уся хатня робота трималася тільки на ваших плечах. Важко вам було, тому й стали ви такою озлобленою на весь білий світ, а найбільше на невісток своїх - Мотрю та Мелашку. Але хіба ж невістки винні в тому, що так мало бачили ви добра у своєму житті? Вони ще молоді, недосвідчені, мало життя розуміють. Вам би допомогти своїм невісткам добрим словом, порадою, а також і ділом, а ви всю роботу перекинули на них. Негарно так, не по-Божому. Тому прошу вас, будьте щирішою у ставленні до людей, милосерднішою, не лицемірте, робіть добро, тоді воно вернеться вам сторицею від дітей, онуків та, може, ще й правнуків ваших.