Щоб дати аналіз цій пісні, спочатку треба пригадати історію самої Марусі Чурай. Почитайте поему Ліни Костенко "Маруся Чурай". Як відомо, Маруся випадково отруїла свого коханого Гриця. Він зрадив її з іншою, але Маруся карає не Гриця, а себе за те, що не помічала його кохання до іншою, що була закохана так безтямно. Вона вирішила покінчити з собой, зварила отруту, але тут прийшов Гриць просити пробачення, бажаючи повернути Марусю. Маруся йому відмовила, адже він такий непостійний, і він випив її зілля. То ж у пісні Маруся начебто звинувачує сама себе, хоча смерть Гриця була випадковою. Розкривається тема зрадженного кохання. "Нехай же Грицько двоїх не кохає!" Зрада карається смертю. Можна провести паралель с "Бесприданницей" Островського та відомими словами "Так не доставайся же ты никому! " Також мотив чаклування присутній, адже Маруся говорить про те, що лише причарований Гриць міг її кинути. Натяк на те, що сила їхнього кохання настільки велика, що лише чари могли цю силу подолати. Проте чари не є виправданням - Гриць повинен у зраді та заслуговує смерті. Текст пісні протиставляється власне історії самої Марусі Чураївни, що стала основою для цієї пісні. Якщо насправді Маруся не зненавиділа Гриця за зраду та неповинна у його загибелі, то у пісні вона навмисне робить себе винною, адже картає себе за те, що не простила (тоді він не став би пити зілля) , і хоч не напряму, але все ж причетна до його смерті. Також присутній мотив сили ненависті зрадженної жінки, яка здатна на все, тільки б помститися тому, хто її зрадив.