Жив на світі листочок і звали його Хвалько.Називали його так,тому що він дуже любив вихлятися.
Було літо.На одному дубі в лісі висів на гілочках тоді той самий листочок.Насвистував різні мелодійки,тремтів від теплого вітру і вихвалявся.
-Я найгарніший листок цього дуба,мені ні з ким порівнюватися у нас в лісі!-казав листок.
-Не вихваляйся!Тобі це погано обернеться!-казали йому інші листочки.Але листочок з цього сміявся і глузував,тому вже дуже скоро всі інші почали його не слухати і нічого не казали.
Ось вже настала осінь,подуло холодом і всі листочки на тому дубі пожовтіли.Листочок почав все більше вихвалятись,коли приобритав ще ясніший вид.
-Ось тепер,я найгарніший листочок у лісі.Я найясніший листок у цьому лісі!-казав листок.
Вже скоро значно похолодішало,вітер ставав сильнішим і багато листків з дерев падали на землю.Але декілька листочків ще залишалися на гілках,в тій кількості і наш вихвалькуватий листок.
-Я найкращий листок в усьому лісі.Всі вже не витримали та попадали на землю,а я,я залишаюсь висіти на гілочці.Буду висіти тут завжди.
В кінці жовтня подував дуже сильний вітер.Він обривав усе листя у лісі,а той час листочок саме наспівував пісеньку.Подув дуже сильний вітер,вихвалькуватий листок обірвався з гілочки і впав у річку.Він винирнув з води та течія понесла його далеко-далеко з лісу.
Ось таке буває з усіма хвалькуватими,подує вітер і понесе далеко-далеко
Там можно в конце сказки изменить конец.