Дітям обов'язково треба змалку розповідати про минуле, про наших предків, про те, як вони жили, щоб дитина відчула себе частиною довгого-предовгого ланцюжка поколінь, який почався дуже давно і не скінчиться ніколи. Кожна людина - нащадок багатьох дюдей, що жили до неї. Де вони жили, як, чому раділи, чим захоплювались, над чим сумували, як проводили свій вільний час - все це дуже цікаво. До того ж людина, що не пам'ятає свого історичного коріння, не може вважатися культурною.
Тому дітей треба водити до музеїв, читати їм книжки про історію нашого народу та світову історію. Діти повинні знати всіх предків своєї сім'ї, про яких пам'ятають батьки, бо це теж історія, яку треба сберігати. Правду кажуть, що людина без знання минулого подібна до дерева без коріння: лише повіє вітерець - і немає дерева, впало воно. Так і люди: пам'ять про героїчних предків віками допомагало людям витримати, не зламатися у скрутні часи, боротися за кращу долю.
Тому, розповідаючи дітям про минуле, ми подовжуємо ланцюжок поколінь українців - людей, що пам'ятають про минуле. Адже тільки той, хто пам'ятає минуле, вартий кращого майбутнього.